Історія садочка

ІСТОРІЯ САДОЧКА

Історичний нарис

дошкільного закладу (1933-2022рр.)

с.Трояндове ,Лиманського району, Одеської області.

«Вмійте відкрити перед дитиною в навколишньому світі щось одне,

відкрити так, щоб шматочок життя заграв перед дітьми всіма барвами веселки»

(В.Сухомлинський)

Трояндове - наше рідне село (колишня назва Івано-Любівка, Кірове) виникло ще за кріпаччини – десь приблизно в другій половині ХІХ століття. Про це ми дізнались з розповідей старожилів, які колись з 8-13 літ наймитували в поміщика Ремеха- Кушнір Зінаїди, Купрій Тетяни, Благодар Віри, Купрій Ульяни. Вони розповіли нам, чому село ще з сивої давнини називалось Івано-Любівка, повідавши цікаву легенду про нещасливе кохання двох молодих кріпаків Івана та Любу, яким пан не дозволив одружитись. На знак протесту проти свавілля поміщика закохані, прив’язавши каміння до шиї, втопились в місцевому ставку. Про цю трагедію знали всі навколишні села. З тих пір мешканці стали називати своє невелике поселення Івано-Любівка.

Мешканців у селі було небагато. Жили вони з своїми сім’ями в землянках, щоденно працювали на пана в полі, біля худоби, в городі. Всіх дітей батьки брали з собою на панщину, бо ні з ким було їх залишити вдома – про це відомо навіть з поезії Т.Г.Шевченка.

Але в 1861 році було скасоване кріпацтво. В цьому ж році ( це стало відомо з минулого шкіл Комінтернівщини) була відкрита перша початкова школа в Івано-Любівці, що налічувала 40 учнів, яких навчав один учитель. До речі, в 2011 році Кіровській школі виповнилось 150 років.

Минуло багато часу, сплинули роки… Відбулись різні історичні події, які внесли зміни в життя нашого народу. Ці зміни прийшли і на нашу Комінтернівщину, до складу якої входило село Івано-Любівка. З приходом Радянської влади в 20-х – 30-х роках наше село дістало назву – радгосп імені Кірова. Розташоване село Трояндове (Кірове) на півночі Комінтернівського району, в 70-и кілометрах від обласного центра м.Одеси, за 8км від Старо-Київської траси.

Згодом стали відкриватись школи, дитсадки по всій Комінтернівщині. Було відкрито дитсадок і в нашому рідному селі Трояндове (Кірове).

Перший дитячий садочок в селі відкрили з ініціативи комуністки Тихоход Оксани Іванівни в 1933-1934 роках, мешканки нашого невеликого села, дуже активної, чесної і порядної людини. Цей маленький дошкільний заклад розташували в землянці по вул. Набережній, №1 в одній невеликій кімнаті. Там було холодно і тісно, хоча дітей налічувалось небагато – 11-13. Згодом дитячий садок з землянки перевели в старий невеликий будинок, побудований ще за пана Ремеха, до речі, який стоїть і сьогодні, (правда, перебудований )також по вул. Набережній, №2. В будинку було дві кімнати і коридорчик. В одній – поселили дітей, а в другій – жила Миколюк Марія Михайлівна із сім’єю, різноробоча села. Завідуючою стала Оксана Іванівна Тихоход, кухарем – Рогань ( Капштик) Людмила Василівна ( сімнадцятирічна дівчина з Якового хутора), а нянею – Хараїм. У сім’ї Хараїм було 8 дітей, тому її взяли на роботу в садочок. Приміщення непристосоване для дитячого садка, холодне, тому маленькі вихованці в 1934 році захворіли на кір і взимку померло багато діток. З великими труднощами, різними проблемами, спочатку без опалювання, але дитячий садок працював. Коли почалася епідемія кору, дошкільний заклад закрили на карантин. Оксана Іванівна з своїм маленьким колективом робила все можливе, щоб дитсадок працював (до речі була одна спільна група). У таких важких і складних умовах тримався цей дитячий заклад, щоб батьки трудились на благо країни, свого села, радіючи, що їхні діти нагодовані і доглянуті.

Але мирна праця людей 22 червня 1941 року перервалась віроломним нападом Німеччини на нашу країну. Розпочалася Велика Вітчизняна війна, яка продовжувалась 1418 днів і ночей…

Зразу після війни в 1945 році було відкрито і школу, і дитячий садок. Завідуючою була прислана молода жінка – єврейка ( прізвище невідоме) з м.Одеси. В неї була маленька донечка, яку доглядала мати завідуючої в місті. На всі вихідні вона їздила в м. Одесу. На той час дитсадок вже знаходився в будинку-готелі пана Ремеха для гостей (де живуть зараз Косяченки, Кухаренки, Чмирі) по вулиці Кірова, будинок № 8. Продукти зберігались у підвалі біля будинку. За будинком з північної сторони була пекарня. Колектив дитсадка був невеликий. Крім завідуючої, кухарка – Бойченко Фрося, няня – Благодар Віра Климівна з донькою Благодар Лідою (Чекалеу) – шістнадцятирічною дівчиною. Віра Климівна стала вихователем-нянею,яка закінчила потім педагогічні курси (3-х місячні) в м.Одесі. Часто заміняла завідуючу (єврейку) Бальмілєр (Онісімова) Ліда, яка також працювала нянею в дитсадку. Згодом кухарем стала працювати Базилевич Дарія Михайлівна, в якої було четверо маленьких дітей, двоє з яких – двійнята. Дарія Михайлівна ростила і виховувала їх сама (чоловік залишив сім’ю). До речі, вона була беззмінний кухар в дитячому садку при різних завідуючих понад 25 років.

На початку 50-х років дитячий садок очолила дружина фронтовика, директора радгоспу імені Кірова Шевченка Миколи Андрійовича – Ганна Федорівна ( тьотя Нюра – так її всі звали), яка спочатку працювала водієм вантажівки в автогаражі. Ставши завідуючою дитсадка, Ганна Федорівна їздила сама (емкою) за продуктами, новорічною ялинкою та подарунками. Діставала також для своїх маленьких вихованців меблі, постіль, посуд. Дітвора дуже любила тьотю Нюру, чекала її приїзду машиною, раділа, обнімала і обступала так, що вона не могла пройти і кроку. Розташований садочок був у будинку-готелі пана Ремеха, в якому були великі три кімнати, кухня і дві дерев’яні з великими вікнами веранди по обидва боки будинку (сьогодні по вул.Кірова, № 8 ). В одній кімнаті жив директор Шевченко М.А. з дружиною, а дві інші - займав дитячий садок. Діти були слабенькі, кволі, часто хворіли. Спочатку була одна група ( старша), а потім відкрили ще одну ( середню). Посеред великої зали-кімнати стояв квадратний манеж, в якому дітки вчились сидіти, стояти, ходити ( це, коли відкрили найменшу групу). Від того, що продукти були малокалорійні і просто їх не вистачало по нормі, діти старшої групи колупали на стіні глину, крейду, штукатурку і їли. Під великим простим килимом (байкова ковдра ), на якому був написаний портрет Сталіна на весь ріст, діти виколупали пальчиками величезну дірку шириною до 1,5 метра. Працівники дитсадка побачили тоді, коли робили ремонт і почали знімати килим-картину. В багатьох дітей був рахіт. Наша тьотя Нюра стала привозити в 0,5л пляшках риб’ячий жир. Стан здоров’я малечі швидко покращився. Кухарем працювала Дарія Михайлівна Базилевич, медсестрою – Виноградова Ольга Адамівна, вихователями-нянями – Гавриленко Віра і Галя ( сестри), Марія Дацюк, Сизоненко Віра, Бальмілєр (Онісімова) Ліда, прачкою – Шкумат ( Михальченко) Лідія Олексіївна. Працюючий персонал робив все можливе і неможливе, щоб діти зростали здоровими, розумними і щасливими. А їх батьки в цей час відбудовували, піднімали з руїн рідне село Кірове, вирощували непогані врожаї зернових культур, овочів, доглядали ВРХ ( велику рогату худобу), свиней, птахів, розводили коней. В 1954-1955 роках посадили сад, плантації винограду, малини, смородини, горіхову алею. І все це кіровчани доглядали, вирощували, плекали для підвищення добробуту своїх сімей, свого села. Життя ставало все кращим, хоча до повного справжнього людського щастя було ще далеко.

Але директор радгоспу Шевченко М.А. – фронтовик, людина військова, дисциплінована, відповідальна, добросовісна і вимоглива – був директор від Бога. Його цікавило все: як навчаються діти в школі ( до речі, він був не частий, а постійний гість школи), як справи в дитячому садку, як служить молодь в рядах Армії, чим і як живуть його робочі люди, чи мають чим опалювати, чи є чим годувати дітей, чи здорові всі в сім’ї ??? З таким керівником кіровчани працювали самовіддано, добросовісно і чесно, примножуючи розквіт села та свій добробут. А його дружина Ганна Федорівна дбала про бездоганну роботу дитячого садка, Так жили і працювали мешканці села Кірове.

В кінці 1956 року в грудні місяці радгосп очолив Гавриш Іван Григорович, а його дружина Кучеренко Олександра Михайлівна стала завідувати дитсадком, який знаходився в тому ж таки директорському будинку по вул. Кірова, № 8. Працювали з нею чудові жінки-матері та молоді дівчата, які добросовісно, з материнською любов’ю доглядали нашу малечу.

В 1960-61р.р. була відкрита перша ясельна група – від 1 до 3 років. Вихованцями цієї найменшої групи були: Онісімова Віра, Пєткова Надія, Чабаненко Віктор, Панасюк Антоніна, Бриленко Анатолій, Татарін Михайло, Чеботарьова Наталія, Чеботарьов Олександр, Радван Анатолій, Пивоваренко Таня та інші. Варити їсточки малятам продовжувала Базилевич Дарія Михайлівна (наша тьотя Даша), Бальмілєр Любов (помічник кухаря), вихователі-няні – Важиловська Лідія, Тімченко Ніна, Радван Ганна, медсестра – Чабаненко Лілія Пилипівна.

Після відкриття найменшої групи (ясельної) дитячий заклад в першій половині 60-х років стали називать – Кіровський дитсадок-ясла. З 1960 по 1961 рік функції завідуючої дитсадком-яслами виконувала медсестра за фахом Чабаненко Л.П. Восени 1961 року Чабаненко Л.П. забрали на посаду сільського бібліотекаря.

Кірове наше розросталось, розбудовувалось, збільшувалось і його населення. До речі, до 50-х років електричного освітлення в Кіровому не було. Всі користувались керосиновими лампами. Щонеділі в суботу продавець продуктового магазину відпускав в одні руки на автобазі по 5л керосину (для ламп, фонарів на фермах, керогазів, примусів) для освітлення та приготування їжі. Тільки в кінці 1950 року і на початку 1951 в селі була установлена місцева електростанція, завдяки чому були електрифіковані квартири робітників. Радість кіровчан була безмежна. Давали світло в будинки до 12 год. ночі, а потім електростанція зупинялась, яка знаходилась в панській міцній будові – бані по вул. Шевченка, 3-а. Цілодобове і постійне електричне освітлення село одержало з проведенням високовольтної лінії лише в 1960 році. Велику радість і полегшення відчули кіровчани в роботі різних сфер і галузей, а особливо – школа, дитсадок-ясла, ФАП, пекарня, автогараж, майстерня, пилорама тощо.

З допомогою райвно в 1961 році весною колектив дитячого садка зробив косметичний ремонт в приміщенні та знадвору. Місцева столярня поставила нову огорожу (штахетну), виготовила казкові будиночки, гірки, пісочниці для малечі на території садочка. Працівники пилорами: Замрій Ф.А., Краснов В.С., Татарин В.П., Юлаєв М., Жеревчуки Іван та Павло (брати), Молодковець В., Донецький Ф.Г. зробили все можливе, щоб садочок маленьких мешканців села виглядав казково, гарно, приємно і радісно.

Ільченко (Захарченко) Клавдія Василівна, яка стала очолювати в кінці 1961 року дитсадок-ясла, з своїм колективом виконували роботу бездоганно, справлялись з обов’язками добросовісно і самовіддано: білили, фарбували приміщення, розмальовували надвірні веранди, спортивне приладдя, саджали дерева, кущі, клумби з квітами. Клавдія Василівна – мудра і розумна жінка, дипломатичний керівник від природи, спокійна і розсудлива, чесна і справедлива поставила роботу виховного закладу так, що Кіровський дитсадок-ясла став зразковим в районі. А допомагали їй вихователі: Лещенко (Рогань) Галина Іванівна, Догмадська Людмила Іванівна, Жубелик Марія Миколаівна, Громлюк Ніна Василівна, Бальмілєр Валентина Сергївна, няні: Чеботарьова Таміла Іванівна, Радван Ганна Дмитрівна, Молодковець Людмила, Важиловська Лідія Дмитрівна, кухар – Базилевич Дарія Михайлівна, помічник кухаря – Бальмілєр Любов Іларіонівна, медсестра – Чабаненко Лілія Пилипівна. Нарікань з боку батьків щодо роботи з дітьми персонал ніколи не мав. Діти разом з вихователями готували і проводили різні виховні заходи: концерти, свята календарних дат, спортивні змагання.

Рік за роком вихованці підростали і, прощаючись з дитячим садочком, йшли до школи – Храм науки.

30 березня 1964 року радгосп імені Кірова було перейменовано в Кіровську птахофабрику, тому що в цьому році почалось інтенсивне будування фабрики по вирощуванню курей-бройлерів. Під керівництвом директора Фоміна Михайла Спиридоновича фабрика запрацювала і почала давати до 30 тонн курячого м’яса за добу. Загриміла слава про Кіровську птахофабрику в масштабах Радянського Союзу. В село на роботу стали приїжджати з усіх куточків країни хлопці та дівчата, почали створюватись молоді сім’ї, зростала народжуваність. Маленькі мешканці Кірова – майбутні громадяни нашої країни – поповнювали дитячий садок, школу. Кількість дітей зростала, збільшувались групи. Приміщення для виховання підростаючого покоління ставало малим, тісним, непристосованим і не відповідало сучасним вимогам дошкільного виховного закладу.

В 1967 році 15 жовтня в село Кірове на роботу приїхала сім’я Степченків – ветеранів Вітчизняної війни 1941-45 років. Михайло Сергійович стає головою сільської ради, а Софія Миколаївна – завідуючою дитячим садком «Сонечко», яка мала педагогічну освіту. Назву дитячого закладу «Сонечко» ініціювала Софія Миколаївна, яка сімнадцятирічною дівчиною пішла на фронт і була радіозв’язківцем. Новий керівник садка дуже любила дітей , хотіла іх бачити здоровими, розумними, радісними, щасливими, адже вона за все це воювала – за мирне небо, сміх дітвори, золоті лани пшениці, за право жити, навчатись, працювати, кохати, ростити дітей. У Софії Миколаївни багато нагород – медалей та орденів… Важко уявити цю красиву струнку, тендітну дівчину на фронті. А вона пройшла війну від Орловської області до самої Німеччини. Після Перемоги молода дівчина-воїн повернулась до мирної праці і вирішила присвятити своє життя педагогічній справі. Степченко С.М. була незвичайна жінка, непересічна особистість, чудовий організатор, керівник, дипломат і тонкий психолог у спілкуванні з людьми будь-якого віку, хороший педагог, совісна, чесна і надтодобра людина. До роботи ставилась старанно, серйозно, вимогливо і справедливо, за що її всі дуже любили і поважали. Вона могла швидко зацікавити будь-яку дитячу аудиторію, знайти з усіма спільну мову, старалась допомогти, порадити в різних життєвих ситуаціях. За час її роботи в дитсадку Софія Миколаївна ніколи ні на кого не підвищувала голос, ні з ким не конфліктувала, вела бесіду щиро, гідно, з любов’ю та повагою. Степченко С.М. була завжди душею колективу, зразком у всьому: поведінці, діях, спілкуванні, працелюбності тощо. Софію Миколаївну можна назвати – ЛЮДИНОЮ, УЧИТЕЛЕМ, НАСТАВНИКОМ, КЕРІВНИКОМ. Її життєва і жіноча мудрість була безмежна. Кіровчани будуть завжди згадувати ім’я Софії Миколаївни з теплотою за її мудрість, людяність, доброту, надійність, самовідданість та вірність педагогічній справі. Вихователі – Громлюк Ніна Василівна, Лещенко (Рогань) Галина Іванівна, Замрій Дарія, Коєва Марія, Яковлєва (Рибальченко) Ольга Григорівна, Хімчак Любов, Пивоваренко Тетяна Миколаївна, Солощук Віра Петрівна, Гаврильчак Віра Павлівна, Денисова Антоніна Олексіївна, Вегле Ірина Володимирівна, Кравченко Надія Михайлівна, Кіреєва Світлана Петрівна; няні – Кіпер Катерина, Важиловська Лідія Дмитрівна, Пилипчук Надія Кіндратівна, Радван Ганна Дмитрівна, Бурняк Олена Іванівна, Дишленко Віра, Грошева Любов, Велика (Дацюк) Любов Миколаївна, Гостюхіна Агрофена, Підопригора Тамара, Пєткова Нюся, Вилкова Іра, Паламарчук Галина, Гречко Галина, Остапенко Оля, Дацюк Надія, Рудакова (Кощєєва) Віра Володимирівна; кухарі – Базилевич Дарія Михайлівна, Захарченко (Ільченко) Клавдія Василівна, Цибелюк Антоніна Мефодіївна, Криволапенко Мирослава, Чабаненко Дарія, Бриленко Валентина; медсестри – Вознюк Тамара Григорівна, Шайдюк Віра Іванівна; музичні керівники – Косяченко Любов Миколаївна, Резнік Геннадій Григорович; завгоспи – Верхоляк Інна, Чмир Надія Іванівна, Глинська Людмила Олексіївна – це колектив дитсадка-ясла «Сонечко», з яким працювала Софія Миколаївна.

В 1970-х роках в дитсадку, який знаходився в директорському будинку по вул. Кірова, № 8 було 3 групи дітей, одна-ясельна; друга- так звана-середня; третя- старша.

І група ( з півроку до 2) – кількість дітей 15-17;

ІІ група ( з 2 до 4 ) – кількість дітей 20-23;

ІІІ група (від 4 до 7) – кількість дітей 25-28.

Приміщення дитячого закладу було непристосованим, тісним, без зручностей, надто старим, без капітального ремонту, а відвідували дитсадок біля 70 дітей. І батьки майже щодня приходили з заявами- просьбами – прийняти їхніх дітей в дитсадок. Але завідуюча Степченко С.М. змушена була відмовляти в зв’язку з тим, що не вистачало місць. І тоді дирекція Кіровської птахофабрики вирішила відкрити ще один дитсадок. Проблема вирішилась. Садочок від адміністрації птахофабрики було відкрито в 1974 році. Дітей набралось на одну змішану групу, в якій налічувалось біля 20-25 малят різного віку. Пропрацював садочок близько 2-х років, завідуючою якого була Бодрова Людмила Іванівна ( вчителька початкових класів), вихователем – Лещенко (Рогань) Галина Іванівна, нянею – Кондратенко (Паруш) Раїса Іванівна, дієтсестрою – Грошева Любов, кухарем – Чмир Надія Іванівна, технічкою – Волканова Стефанія, бухгалтером – Догматська Наталія Денисівна, яка складала калькуляцію меню і вела всю бухгалтерію дитячого садка. Марштупа Павло Григорович був заступником директора птахофабрики по господарчій частині, якому було доручено займатись постачанням продуктів, меблів, постелі, посуду, технічного обладнання.

В 1975 році в дитячий садок, що по вул Кірова, № 8, прийшла працювати Віра Іванівна Шайдюк – медичний працівник з 40-річним стажем, медсестра від Бога, сувора, серйозна, прямолінійна і чесна жінка. В Кірове вона приїхала в1954-55роках з двома маленькими доньками. Спочатку працювала в медпункті і обслуговувала пішки три села: Кірове, Ставки, Касяни. Завжди безвідмовно бігла на допомогу хворій людині, вдома або в дорозі (підвода з кіньми) могла приймати пологи. Доріг асфальтованих не було ні в одному селі, тому Віра Іванівна в будь-яку погоду і час завжди спішила рятувати своїх пацієнтів і маленьких, і дорослих. Нашу дорогу і шановну лікарку Віру Іванівну любили в усіх селах за її відповідальність, сміливість, професіоналізм, почуття милосердя, добросовісність і сумлінне ставлення до роботи.

У Віри Іванівни на І місці була – робота

на ІІ місці була – робота

на ІІІ місці була також – робота.

Вона – великий трудівник була завжди на своєму місці, вдень і вночі лікувала, рятувала, везла в районну лікарню, в пологовий будинок, сама шукала транспорт, просила водіїв (інший раз з криком, а інший з сльозами), але будь-що доводила справу до кінця – врятувати, допомогти хворому.

Шайдюк Віра Іванівна приїхала в село за направленням на посаду фельдшера і залишилась тут посьогодні. В цьому році Вірі Іванівні 22 квітня виповнилось 90 років. Вона любить жарти, може бути серйозною і сердитою в роботі, не любить антисанітарії в хаті, в дворі, в сім’ї. Чистота – запорука здоров’я людини – для неї була завжди понад усе. Віра Іванівна і порадить, і допоможе, і висварить, і накричить, бо переймалась проблемами всього села. Ми, кіровчани, завжди пам’ятаємо Віру Іванівну в хусточці, резинових високих чоботях, курточці з великою сумкою в руках з медикаментами. Такого медичного працівника у нас в Кіровому більше не було. І ось ця жінка прийшла на роботу в дитячий садок «Сонечко», тому що непосидюча, невгамовна, швидка, любила бути серед людей, спілкуватись з людьми. В цьому є вся Віра Іванівна. Щира вдячність і низький уклін нашій кіровській рятівниці – медсестрі Шайдюк Вірі Іванівні від усього населення Кірового, Ставків, Касянів.

Велика заслуга Степченко С.М. в тому, що саме з її ініціативи і прагнення дирекція Кіровської птахофабрики почала думати за будівництво нового дитячого садка. Велику допомогу надав в цьому питанні її чоловік, голова сільської ради Степченко М.С..

В 1976 році птахофабрика-мільйонер збудувала і відкрила гарний двоповерховий типовий дитячий садок-ясла «Сонечко» по вул. Шкільній,

№ 15 і всіх дітей –дошкільнят поселили в ньому. З головного дитсадка по вул.Кірова, № 8 і з додаткового по вул. Кірова, № 2 ( колишня адреса, тому що згодом приміщення, в якому після дитсадка був матеріальний склад птахофабрики, згоріло), маленькі кіровчани стали новоселами нового садочка-ясла «Сонечко», який відповідав усім сучасним вимогам. Раділи в селі всі: діти, батьки, а особливо Софія Миколаївна з усім своїм колективом. Адже в старому директорському будинку було тільки 4 групи – 1 раннього віку і 3 дошкільних, тому що тіснота і непристосованість не давали змоги відкривати більше груп.

В новому приміщенні були великі, світлі кімнати з гарними меблями, посудом, обладнанням, чудовий сучасний харчоблок, всі зручності і комфорт для всього колективу дитячого садка-ясла. Збільшились групи та кількість дітей – їх стало 6: 2 – раннього віку, 4 – дошкільного віку. В групах налічувалось до 20-25 дітей. Всього в дитячому садочку «Сонечко» було 160 малюків. Колектив дитячого садка-ясла також значно збільшився, який завжди працював активно, злагоджено, відповідально. Батьки часто організовували суботники і допомагали упорядковувати та озеленяти територію виховного закладу, фарбували ігровий майданчик, садили дерева, кущі, квіти, виготовляли клумби.

В 1981 році за станом здоров’я Степченко С.М. передала керівництво дитячим садком-ясла «Сонечко» своїй молодшій колезі, здібній виховательці Денисовій Антоніні Олексіївні, яка до цього 8 років пропрацювала вихователем. Антоніна Олексіївна закінчила Тираспольський педінститут( заочно), до речі, це була перша завідуюча, яка мала вищу дошкільну освіту. Нова завідуюча продовжувала підтримувати порядки, традиції, стиль роботи, дисципліну в колективі. Ще за часів керівництва Степченко С.М. Кіровський дитячий садок був на хорошому рахунку в Комінтернівському райвно серед інших дошкільних закладів. На базі дитсадка-ясла проводились семінари, цікаві відкриті виховні заходи для завідуючих та вихователів району. Колектив одержував грамоти, нагороди, подарунки за зразкову роботу. Денисова А.О. людина спокійна, врівноважена, інтелігентна і вихована старалась підтримувати заведений порядок роботи закладу.

Антоніна Олексіївна – молода завідуюча – людина творча, розумна, дисциплінована і совісна відкрила ще одну групу – дошкільну. Груп стало 7, в яких налічувалось біля 175 дітей. Дитячий садок-ясла «Сонечко» працював бездоганно, творчо, зразково. Серед 43 дошкільних закладів Комінтернівського району наш садок завжди займав ІІ або ІІІ місце, але не нижче. Різні семінари, конференції, виховні заходи на базі Кіровського дитсадка стали постійними. І місце за зразкову роботу завжди одержував Комінтернівський дитячий садок «Теремок», а ІІ або ІІІ належало Кіровському дитсадку-ясла «Сонечко». І це майже стало традицією. Ось як чудово працював весь педагогічний колектив та обслуговуючий персонал. І сама завідуюча і колектив неодноразово нагороджувались грамотами, подяками. Антоніна Олексіївна, яка мала звання «Відмінник народної освіти», працювала сама і керувала таким великим колективом самовіддано, добросовісно.і чесно, не рахуючись з часом, здоров’ям, нервами. Завідуюча завжди переймалась різними проблемами кожного з членів колективу, допомагала їх вирішувати разом. Антоніна Олексіївна була улюбленицею серед дітей та персоналу, мала хороший авторитет серед батьків, односельчан, була шанованою людиною. На цій посаді Денисова А.О. пропрацювала 14 років – з 1981 по 1995 роки. Розумна, розважлива, мудра – вихователь від Бога – Антоніна Олексіївна гідно несла звання «Зразкового дитсадка». А колектив, якому завідуюча повністю довіряла, допомагав їй в роботі. Це такі, як: досвідчені вихователі – Твердохліб Любов Йосипівна, Кисельова Валентина Іванівна, Марштупа Ємілія Йосипівна, Гаврильчак Віра Павлівна, Громлюк Ніна Василівна, Солощук Віра Петрівна, Кравченко Надія Михайлівна, і молоді вихователі, які прийшли за направленням після закінчення педучилища – Бакланська (Березінська) Галина Михайлівна, Болсуновська (Мерзлова) Світлана Володимирівна, Волокітіна (Кірсанова) Ганна Марківна, Довбенко Людмила Борисівна, Цебелюк Лариса Олександрівна, Тарновецька (Закревська) Світлана Григорівна, Дідик (Луковенкова) Тетяна Миколаївна, Пилипчук (Брудніцька) Тетяна Миколаївна, Лисенко (Гушан) Тетяна Миколаївна, Фоміна Тетяна Георгіївна, Волик Антоніна Анатоліївна; музичні працівники – Косяченко Любов Миколаївна, Резнік Геннадій Григорович; медсестра – Шайдюк Віра Іванівна; завгосп – Чмир Надія Іванівна, Глинська Людмила Олексіївна; кухарі – Цебелюк Антоніна Мефодіївна, Криволапенко Мирослава Петрівна, Чабаненко Дарія Петрівна; обслуговуючий персонал – Санкіна Марія Іванівна, Гостюхіна Марія, Гайтанжі Валентина, Кисельова Галина, Бурдейна Лідія, Чорноморець Валентина, Доценко Наталія, Жеруль Людмила, Лещенко Галина, Гостюхіна Людмила, Гохгальтер Віра, Колеснік Галина, Бурняк Олена, Петренко Євдокія, Добридень Світлана, Сайдьонова Галина.

Про багатьох з них можна книжку написати, за їх подвиги трудовий і бойовий, самовіддану і благородну працю у вихованні підростаючого покоління – майбутнього нашої держави.

Працював дитячий садок-ясла «Сонечко» до 1 квітня 1995 року, поки його зовсім не закрили. Все майно дитсадка, кухні, групових кімнат, медичного кабінету було розпродано, а саме приміщення доведено до повного руйнування. Стоїть сьогодні, колись гарний типовий дитячий садок, (який так потрібен був селу), побудований зручно, по-сучасному буквою «Н», повністю зруйнований.

Така людська безгосподарність, безвідповідальність, недбалість і байдужість зайвий раз підкреслює, що люди, які винні в цьому всьому руйнівному процесі, не думали і не думають про майбутнє наших сімей, села і держави в цілому.

Боляче, несправедливо, але – факт.

Отже, ознайомившись з історією створення і відкриття першого Кіровського дитсадка (1933-34р.р.) та його багаторічною роботою, можна зрозуміти – який важкий, складний і тернистий шлях розвитку пройшов цей дошкільний виховний заклад. Спочатку він налічував 10-13 дітей, яких обслуговував персонал з трьох чоловік: завідуюча, кухар і няня. З часом село розросталось і розвивалось, збільшувалось населення. Тому з 1976 по 1995 роки дитсадок-ясла «Сонечко» мав 6-7 груп, в яких кількість дітей досягала

до 175. Обслуговуючий персонал зріс також до 30 чоловік.

А в перші роки Незалежності нашої України в зв’язку з історичними змінами Кіровський дитсадок-ясла «Сонечко» був закритий. Садочок, який прославився на весь район своїми успіхами та досягненнями у вихованні підростаючого покоління,– закрили…в 1995 році просто закрили…

Йшли роки, час вносив свої корективи в життя кіровчан і ставив певні вимоги і проблеми перед ними. Постало гостре питання – відкриття дитячого садка. Батьки і просто мешканці села (Тимофеєва Галина, Кисельова Галина, Кулик Тетяна та інші) стали клопотати перед районною держадміністрацією з цього приводу. Адміністрація дала згоду, знайшла спонсорів і почала реконструкцію будинку сільської ради. Це колишній панський маєток поміщика Ремеха. В короткий термін ( за шість місяців) була проведена реконструкція будівлі під дитячий садок.Завдяки батькам і всім, хто переймався питанням про дитсадок, нарешті (після 10-и річної перерви) розпорядженням голови Комінтернівської РДА № Р-1412 від 30.11.2005 року відбулось урочисте відкриття дошкільного навчального закладу «Малятко», за адресою:

с. Кірове, вул. Кірова буд.4. А вже 5 грудня 2005р дошкільний заклад зустрів своїх перших малюків разом з вихователями Лисенко Тетяною Миколаївною, Тарновецькою Світланою Григорівною, Волик Антоніною Анатоліївною. Приміщення гарне, світле, тепле (опалення природним газом), з новим сучасним обладнанням, меблями.

Прогресивний розвиток українського суспільства потребує глибоких змін у становленні національної освіти. Згідно із Законом України «Про освіту», «Про дошкільну освіту» одним із принципів її розбудови є створення умов для повної реалізації здібностей, таланту, всебічного розвитку кожної людини. Тому особливої актуальності набуває проблема переорієнтації дошкільного виховання згідно із сучасними тенденціями.

Головною метою дошкільного закладу є забезпечення реалізації права громадян на здобуття дошкільної освіти, задоволення потреб громадян у нагляді та оздоровленні дітей, створення умов їх фізичного, розумового й духовного розвитку.

Основною діяльністю дітей дошкільного віку є гра, тому в нашому дошкільному закладі створюються всі умови для ігрової діяльності малят.

Освітньо-виховний процес визначає життя дітей та дорослих у дошкільному закладі. Основне його призначення – соціалізація малюка, адаптація дитини до унормованого існування серед чужих людей, виховання особливо цінного ставлення до світу природи, предметів, людей, власного «Я». Дошкільний заклад розрахований на 55 місць. На сьогоднішній день у дошкільному закладі виховується 67 дітей, функціонує 3 групи з денним режимом перебування дітей.

Освітньо-виховний процес здійснює 25 працівників, у тому числі:

педагогічних – 7, з них:

- вища освіта – 3 чоловіка

- середня-спеціальна – 4 чоловіка.

Керівник закладу Дідик Тетяна Миколаївна, працює на посаді з

05 грудня 2005р.

Дошкільний навчальний заклад працює над проблемою: «Плекаймо здорову націю з раннього дитинства». Основні задачі, які стоять перед дошкільним закладом:

1. Продовження роботи по збереженню та зміцненню фізичного, психічного та духовного здоров’я дітей.

2.Формування високої опірності організму різним захворюванням.

Дошкільний заклад «Малятко» здійснює свою діяльність відповідно до річного плану роботи, який складається на навчальний рік та на період оздоровлення.

Усі заплановані у річному плані заходи відповідають вимогам Базового компонента дошкільної освіти в Україні, які є актуальними на сучасному етапі розвитку країни.

В плані роботи дошкільного закладу є розділ «Методична робота з кадрами», в який входять педагогічні ради, консультації, семінари-практикуми, колективні перегляди.

При складанні річного плану роботи плануються заходи щодо організації роботи з охорони праці, збереження життя та здоров’я дітей і працівників, попередження дитячого та дорослого травматизму.

Організовано проводяться при прийомі на роботу і періодичні (двічі на рік) медичні огляди працівників.

Педагогічний колектив дошкільного закладу «Малятко» разом з вихованцями беруть активну участь у суспільному житті Комінтернівського району, демонструють творчі роботи на районних семінарах, конкурсах. Вихованці садочка, 1 червня 2008 року, брали активну участь у малих Олімпійських іграх району, де отримали Грамоту відділу освіти та призові нагороди (вихователь Тарновецька С.Г.).

Педагогічний колектив разом зі своїми вихованцями організували і провели: «Свято Матері», «День Перемоги», «Свято 8 Березня», «Міжнародний день захисту дітей» в БК свого рідного села.

Кухар Марштупа Є.Й. стала переможницею конкурсу «Кухар року – 2007» та помічник вихователя Черноволенко Г.А. стала фіналісткою конкурсу «Кращий за професією – 2011р.», організованого відділом освіти.

У дошкільному навчальному закладі «Малятко» впроваджується кращий досвід роботи педагогів України, Росії, Одещини, сучасні наукові досягнення, нові педагогічні технології. Досвід роботи ДНЗ «Малятко» на тему: «Використання нестандартного обладнання на заняттях з фізичної культури» (вихователь Лисенко Т.М.) відомий у нашому районі.

У травні 2007 року був проведений семінар-практикум за проблемою: «Використання нестандартного обладнання на заняттях з фізичної культури», на якому були присутні вихователі та завідуючі дошкільних закладів району. Під час перегляду практичної частини присутні були взмозі спостерігати за цим процесом. Вихователь Лисенко Т.М. показала свою педагогічну майстерність, поділилась досвідом своєї роботи. В 2009 році провели район-

ний семінар по проблемі сенсорного виховання (вихователь Лисенко Т.М.). В 2012 році районний семінар для старших груп «Вивчаємо тварин за ейдетикою»

( вихователь Тарновецька С.Г.).

В 2016 році колектив дитячого садка став лауреатом обласного конкурсу «Чисті роси»

Профспілковий комітет бере активну участь у житті колективу. Завдяки профспілці були організовані поїздки в Софіївський парк (м.Умань), екскурсія по Одесі та оперний театр, храм с.Кулевчі (паломничество). Профспілковий комітет бере участь у розробці комплексних заходів щодо досягнення встановлених нормативів з охорони праці, в роботі комісії з атестації посадових осіб на знання ними нормативних актів з охорони праці.

Протипожежна безпека в ДНЗ займає важливе місце в організації всієї роботи з охорони праці. Згідно плану проводяться евакуаційні заходи на випадок виникнення пожежі, місячник пожежної безпеки. Участь у місячнику беруть не тільки діти, педагоги, але й всі працівники колективу та батьки дітей. Щороку по завершенню місячника діти узагальнюють отримані знання у своїх творчих роботах (малюнки, вірші), які розміщують на тематичному стенді.

Охорона життя, збереження та зміцнення фізичного та психічного здоров’я дітей – важливе завдання дошкільного закладу.

Основною формою організованої діяльності дітей дошкільного віку залишаються заняття з різних розділів програми.

У дошкільному закладі вихователі проводять заняття індивідуальної та групової форми організації, тематичні, комплексні, комбіновані, інтегровані, підсумкові.

В групових кімнатах облаштовані куточки: український, куточок природи, куточок книги, СХД, ігрові куточки ( «Перукарня», «Кухня», «Сім’я» )

З 2005-2017 роки педагогічний склад працівників: Лисенко Т.М.,

Волик А.А., Тарновецька С.Г., Чеботарьова О.М., Резнік Г.Г., Редченко Л.К., Жеревчук С.Ф., Нікітчук.О.В., Бакланська Г.М., Сівакова О.В., Н.В.Аверкіна,

Тимофеєва Г.І.,

Незважаючи на складні соціально-економічні умови, матеріально-технічне забезпечення освітньої діяльності дошкільний заклад перебуває на достатньому рівні, чому сприяє безупинна робота у цьому напрямку адміністрації дитсадка.

ДНЗ розміщений на відокремленій зеленій ділянці, віддалений від магістральних вулиць. На зелених ділянках закладу передбачені групові майданчики, загальний фізкультурний майданчик і зелені насадження.

Дитячі майданчики мають зручний зв’язок з виходом із приміщення.

Дитячий садок розміщується у двоповерховому будинку на першому поверсі. У будинку дотримується принцип максимальної ізоляції окремих груп одна від одної і від адміністративно-господарських приміщень.

У кожній групі є: групова кімната, спальня, туалетна кімната ( де установлено по 3 умивальники та 3 унітази). З дітьми працюють чуйні, лагідні, працелюбні помічники вихователя: Кисельова Г.Я., Торчат Л.С., Черноволенко Г.А.

У дошкільному закладі є харчоблок, який складається з цеху холодної обробки продуктів, гарячого цеху для приготування страв, двох підсобних приміщень для зберігання продуктів, комори для овочів. На харчоблоці знаходиться: 2 газові плити, 4 холодильника, 1 морозильна камера, електром’ясорубка. Незмінними кухарями працюють Марштупа Є.Й., Замрій В.М. та завгосп Красондович Л.Б..

З першого дня в дошкільному закладі «Малятко» працювала медсестра вищої категорії Печенюк М.І.. Дуже досвідчена, відповідальна, працьовита людина, яка стежила за санітарним станом закладу, здійснювала контроль за правильною організацією харчування, за здоров’ям дітей, надавала першу допомогу. Сьогодні працює медсестрою молода, досвідчена Гостюхіна Н.О.

Приміщення харчоблоку розміщується під одним дахом із дитсадком з окремим виходом назовні.

У дошкільному закладі дотримується режим харчування ( триразове харчування, графік видачі їжі тощо).

Медсестра веде документацію щодо харчування дітей. Медичною сестрою складається меню-вимога на день відповідно встановлених норм, віку дітей, ведеться відповідна документація: бракеражний журнал готових страв, обліку виходу готової продукції, меню на кожний день для батьків.

Колектив працює добросовісно, сумлінно, з любов’ю, тому результатами їхньої роботи задоволені і щиро вдячні батьки. Труд всього колективу високо цінують місцева сільська рада, відділ освіти, районна державна адміністрація, тому неодноразово нагороджувались і колектив, і завідуюча Тетяна Миколаївна грамотами, подяками, подарунками. І це правда, бо вони цього варті. Дитячий садок «Малятко» схожий сьогодні дійсно на казкову маленьку країну що зовні, що всередині. Подвір’я ДНЗ багате на казкові композиції, кольорові каруселі, гірки, пісочниці, виготовлені з різного матеріалу ( залізо, пластмаса, дерево, резина), неначе живі, великі іграшки – птахи та звірі (лебеді, заєць, ведмідь), маленькі лавочки, спортивний майданчик з колодою для ходьби, гойдалки, міні-озеро з камінців тощо. Все це обладнання колектив готував разом з батьками дітей, які відвідують дитячий садок. Спостерігається не тимчасова допомога з боку батьків, а – постійна.

А в приміщенні дитсадочка – справжнє диво-казка! Вітальня, коридор, кімнати ( ігрова, спальня) кожної групи обставлені гарними меблями, стіни оформлені естетично, зі смаком, якось по-особливому, красиві дерев’яні ліжечка, сяє своїм розмаїттям і кольорами дитяча постіль, маленькі килимки на підлозі біля кожного ліжечка, акуратні і обов’язково за віком столики, стільчики, різні цікаві і чудові іграшки тощо. Дошкільний заклад має сучасне обладнання: 2 музичних центри, телевізор, комп’ютер, ноутбук, ксерокс.

Зручності, комфорт, тепло, краса – ось в яких умовах сьогодні зростають і виховуються маленькі наші кіровчани – надія і опора своїх батьків і майбутнє – нашої держави.

З таким чудовим колективом, працювати цікаво, охоче, легко і перспективно. Весь колектив цього казкового виховного закладу енергійні, розумні, здібні, добрі та щирі серцем і душею,працелюбні, доброзичливі, надто совісні і відповідальні, а також дуже толерантні працівники. Середній вік колективу 35-40 років. Ці добросердечні і душевно красиві жінки-матері творять в своїй роботі дива. Тетяна Миколаївна пишається своїми колегами по роботі, бо вона має хороших, талановитих вихователів; чудових майстринь-куховарок,-які годують дітей смачними стравами; помічників вихователів,-які дбають за чистоту і порядок закладу;. медсестру,–яка слідкує за станом здоров’я кожного малюка-вихованця і завжди готова прийти на допомогу. Художнім оформленням, дизайном у дитячому садку займаються Кисельова Г.Я., Волик А.А., Воробець О.В.. Сама завідуюча Дідик Тетяна Миколаївна народилась в селі Кірове, тут закінчила школу. Після одержання атестата твердо вирішила присвятити себе педагогічній ниві. Без зайвих вагань в 1978 році вступає до Білгород-Дністровського педучилища на дошкільне відділення. Після його закінчення в 1982 році за направленням їде працювати в м.Одесу вихователем дитсадка № 52. В 1984 році за сімейними обставинами Тетяна Миколаївна повертається в рідне село Кірове і стає працювати вихователем в дитсадку-ясла «Сонечко», керівником якого тоді була Денисова А.О..Молода, але здібна, розумна і совісна Тетяна Миколаївна пропрацювала на цій посаді до 1995 року – року закриття дошкільного закладу. Працюючи вихователем, молодий педагог навчалась (заочно) в Одеському педагогічному інституті імені К.Д. Ушинського, який успішно закінчила в 1988 році. Одержавши вищу педагогічну освіту і пропрацювавши в дитсадках м.Одеси і села Кірове 13 років, (з перервою в 10 років) Дідик Т.М. в грудні місяці 2005 року очолила дитсадок «Малятко», в якому працює і понині.

Сьогоднішніх дітей дуже важко чимось здивувати і зацікавити. Тому вихователям приходиться інколи нелегко у виборі та опрацюванні нової теми. Виховання дітей дуже складна, важка і кропітка справа. Тож на скільки треба бути людяним, добрим, щирим, лагідним, люблячим і ніжним, щоб присвятити все своє життя вихованню дітей. Колектив дитсадка «Малятко» мають для цього високого покликання все: добрі і щирі серця, педагогічний хист, життєвий досвід, золоті руки, безмежну фантазію, вигадку, великі здібності, вміння, бажання, підвищене почуття доброти, милосердя і великої любові до дітей.

Всі ці риси притаманні завідуючій дитячого садка «Малятко» і всьому колективу.

Щира вдячність і низький уклін

Вам, шановні працівники ДНЗ!

Все в житті людини та її долі залежить від самої людини та від людського фактора. Отже сильною людину в своїх досягненнях роблять життєві труднощі. Про це свідчать факти з історії дошкільного навчального закладу нашого села.

Доземно вклоняємось усім працівникам дитячого садка села Трояндове з дня його заснування і посьогодні…

Велику допомогу і матеріальну підтримку нашому дитячому виховному закладу надає місцева сільська рада, на чолі якої стоїть голова Пилипчук І.В. Так, як наш дитсадок «Малятко» знаходиться на балансі сільської ради, то постійно місцева влада дбає повністю за все: облаштування, харчування, заробітня плата, енергоносії тощо. Голова сільської ради Пилипчук Ігор Володимирович завжди переймається проблемами дитячого садка, часто буває гостем різних виховних заходів маленьких вихованців.

Хочеться сказати багато хороших слів вдячності на адресу наших спонсорів, які також допомагають нашому дошкільному закладу, це: ТОВ «Хлібодарське», ТОВ «Назари», ТОВ «Агро Південь -2» підприємці Громлюк М.А., Токовенко Г.В., Парнєва К.Й., Свята С.М.

Очільник дитячого садка «Малятко» Дідик Т.М. разом з своїм колективом висловлює щиру подяку мешканцям сіл Кірове, Першотравневе, смт. Комінтернівське, міст Одеса, Сімферополь за надані документи, фотографії та інформацію під час роботи над історичним нарисом про минуле і сьогодення дитячого виховного закладу села Трояндове Лиманського району Одеської області (1933-2017рр.).

Історичний нарис дошкільного закладу написала –

жителька с.Трояндове, вчитель, ветеран праці – Жубелик Марія Миколаївна

«Любі, милі наші діти,

виростайте наче квіти!

Білозубі, чорноброві,

виростайте всі здорові!

Чуйні серцем, щирі,

виростайте в дружбі, в мирі.

Всім на радість, всій родині

і на славу Україні!»